Робота над удосконаленням навички читання.
Навчити учнів добре читати – одне з найважливіших завдань сучасної школи. Ще В. Сухомлинський писав, що „читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.Можна жити і бути щасливим, не оволодівши математикою. Але не можна бути щасливим, не уміючи читати. Той, кому недоступне мистецтво читання, - невихована людина, етичний неук».Отже, читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту.
Сьогодні Україна перебуває в новій соціальній реальності, що вже призвело до зміни суспільних інтересів, усієї ієрархії духовних цінностей її громадян. Духовне відродження українського народу неможливо уявити без впливу книги, бо саме книга є одним з активних чинників виховання: виховання совісті, моралі, формування загальнолюдських цінностей, національної свідомості, любові до рідного краю, рідної мови, екологічної культури.
Донедавна книга була для людини основним джерелом інформації, а читання — популярним способом проведення дозвілля. Тепер у неї з’явилися могутні суперники — телебачення, комп’ютер, відеоігри. Багато хто вважає читання «зайвою тратою часу», віддаючи перевагу екранізованим версіям творів.
Створити повну і вірогідну картину ставлення дітей до читання сьогодні дуже складно. Це пов’язано з тим, що держава недостатньо переймається цією проблемою.
Для сучасного читання дітей характерне:
• поступове зниження інтересу до друкованого слова, спад престижу читання;
• зменшення числа тих, хто віддає перевагу читанню у вільний час;
• зростання кількості дітей, які обмежуються читанням літератури, пропонованої шкільною програмою.
Багато вчителів і батьків незадоволені тим, що їхні діти не люблять читати. Але змусити дитину вчитися неможливо, навчанням потрібно зацікавити. Кожна книга повинна прийти до дитини у відповідному віці, інакше дружба з нею може й не відбутися.
Згідно Державному стандарту загальноосвітньої підготовки учнів пріоритетною ідеєю курсів української мови та літератури в основній школі є забезпечення інтенсивного мовленнєвого та інтелектуального розвитку учнів. Володіння українською мовою, уміння спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації є тими характеристиками особистості, які здебільшого визначають досягнення людини практично в усіх галузях життя.
Зміст мовленнєвої змістової лінії передбачає поступове ускладнення й поглиблення мовленнєвознавчих понять і формування на їх основі вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіативних, читацьких, текстотворчих).
Навчальною програмою з української мови передбачається два основних вида мовленнєвої діяльності у ході розвитку навичок читання – це читання вголос та читання мовчки.
- Читання мовчки.
Важливим аспектом навчання мови є формування навичок читання мовчки, практичне ознайомлення з його різновидами (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим). Школярі повинні навчитися читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти й запам’ятовувати після одного прочитання його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору. Робота з читання також спрямовується на формування інтересу до читання художніх, науково-популярних, публіцистичних текстів на уроках української мови, обсяг яких повинен збільшуватися з класу в клас.
Читання мовчки – це читання очима, без зовнішніх мовленнєвих рухів. Рівень сформованості цього виду читання можна визначити затемпом, способом читання та розумінням прочитаного.
Наявність під час читання шепоту і ворушіння губами свідчать про перехідну форму від читання вголос до читання мовчки. Якщо темп читання мовчки не перевищує показники читання вголос, це свідчить про несформованість цього виду читання.
Під час перевірки читання мовчки оцінюється здатність учнів:
– читати незнайомий текст із належною швидкістю;
– розуміти й запам’ятовувати після одного прочитання фактичний зміст;
– визначати причиннонаслідкові зв’язки між частинами тексту;
– відрізняти тему й ідею (основну думку) висловлювання;
– спостерігати й виявляти ті засоби, за допомогою яких автор досягає мети;
– знаходити в тексті незнайомі слова.
Рівень розвитку навички читання мовчки перевіряється у процесі поточного опитування, а також у процесі підсумкової контрольної роботи наприкінці першого і другого семестрів. Враховуються такі характеристики цього виду читання: спосіб, розуміння змісту прочитаного, темп читання.
Показники темпу читання мовчки
------------------------------------------------------------------
¦ Клас ¦ I семестр ¦ II семестр ¦
¦---------+----------------------+-------------------------------¦
¦ 5 ¦ 120 - 190 сл./хв. ¦ 130 - 200 сл./хв. ¦
¦---------+----------------------+-------------------------------¦
¦ 6 ¦ 140 - 210 сл./хв. ¦ 150 - 200 сл./хв. ¦
------------------------------------------------------------------
- Читання вголос
Перевірка розвитку навички читання вголос здійснюється індивідуально у процесі поточного контролю іпідсумкового (в кінці першого і другого семестрів). Перевіряються всі якості навички читання вголос (правильність, усвідомленість, темп, виразність).
Для читання учневі пропонують незнайомий художній,науково-художній текст, який у кожній віковій групі відрізняється обсягом, складністю змісту, мовою, побудовою речень, шрифтом .
Навичка читання вголос охоплює дві сторони читання: смислову й технічну.
Смислова сторона читання – передбачає розуміння школярами:
а) значень переважної більшості слів, ужитих у тексті як у прямому так і в переносному значеннях;
б) змісту кожного речення тексту, смислових зв’язків між ними, окремими частинами тексту (абзацами, епізодами, главами);
в) фактичного змісту прочитаного (вся сюжетна лінія, події, факти, зв’язки, дійові особи, діалоги, узагальнення, значення слів тощо);
г) основного смислу прочитаного (усвідомлення смислу описаних фактів, подій, вчинків персонажів, розуміння підтексту, ідеї, основної думки твору
У процесі оцінювання смислової сторони читання враховуються рівні розуміння (фактичний зміст, основний смисл), параметри розуміння(повнота, точність, глибина).
Технічна сторона читання охоплює такі компоненти: спосіб, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо, як і їх сукупність, підпорядковуються смисловій стороні читання.
Правильність читання полягає в тому, що учень не допускає:
а) заміни; б) пропусків; в) перестановок; г) спотворення; д) повторів (букв, звуків, складів, слів у тексті); читає з дотриманням норм орфоепії та наголошування.
Процедура підсумкової перевірки. Спочатку учневі пропонується почати читати текст мовчки, (щоб “ввійти” в читання і зняти можливу напругу), а з другого абзацу перейти на читання вголос. З цього моменту вимірюється швидкість читання. Якщо ж відразу запропонувати учневі читати вголос, то його читання має тривати 2 хвилини: перша хвилина – це своєрідне “входження” в читання, а друга – це контрольний час.
Показники темпу читання вголос
------------------------------------------------------------------
¦ Клас ¦ I семестр ¦ II семестр ¦
¦--------------+------------------------+------------------------¦
¦ 5 ¦ 95 - 100 сл./хв. ¦ 105 - 110 сл./хв ¦
¦--------------+------------------------+------------------------¦
¦ 6 ¦ 120 - 125 сл./хв. ¦ 135 - 140 сл./хв. ¦
Розуміння прочитаного виявляється за допомогою завданьтестового характеру: школярам пропонують 12 запитань за текстом з трьома варіантами відповідей на кожне. Запитання охоплюють фактичний зміст твору, окремі особливості художньої мови, розуміння слів і висловів ужитих у прямому і переносному значеннях, визначення головної думки тексту. Правильна відповідь на 1 запитання оцінюється 1 балом. Учням, у яких темп і спосіб читання не відповідають нормативним показникам, знижується оцінка на 1 бал.
Під час читання вголос важливо передбачати комунікативний аспект цього виду мовленнєвої діяльності й розвивати в учнів уміння орієнтувати швидкість читання, чіткість вимови, виразність, інтонаційну правильність на можливості, інтереси й потреби слухача, виробляти вміння виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму тощо. У кожному класі на формування життєво необхідних умінь з цього виду мовленнєвої діяльності виділяються також окремі години.
Вправи з удосконалення навички читання.
У складному процесі оволодіння технікою читання беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та зорові аналізатори. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко стомлюється.Людська пам’ять краще пам’ятає те, що з’являється періодично, час від часу, а не постійно перед очима. Саме це створює подразник і запам’ятовується краще. А тому щодня, через певні проміжки часу, необхідно проводити з учнями невеликі за об’ємом вправи. Тобто тренуватися в читанні часто, порціями, по кілька хвилин краще, ніж читати 1-2 години без відпочинку.
- Напівголосне читання (читання-гудіння). Саме воно було основним елементом навчання читанню в школі В. Сухомлинського. Учні класу читають вголос, але так, щоб не заважати товаришам.
- Поурочні п’ятихвилинки читання. Будь-який урок починається з того, що діти відкривають книгу і 5 хв. читають в режимі читання-гудіння, а потім проводиться звичайний урок. Такі поурочні п’ятихвилинки дають тижневий тренаж об’ємом 120 хвилин.
- Читання перед сном. Це може бути невелике оповідання чи вірш. Останні події дня фіксуються емоціональною пам’яттю, і час, який людина спить, допомагає зберегти, зафіксувати останні події дня. Ось чому добре, коли читання є останньою подією дня.
- Читання у темпі скоромовки. На уроці відводиться час, коли діти вчаться читати скоромовкою. Саме тоді розробляється мовний та артикуляційний апарат, працюють на повну силу органи дихання, язик, губи. Від дитини вимагаємо читати чітко правильно.
- Самозаміри читання. Під кінець читання залишати 2-3 хв., щоб провести самозаміри читання. Учень читає у своєму темпі, напівголосно, самостійно підраховує слова, записує їх кількість у таблички, які зберігаються у щоденнику.
- Зоровий диктант сприяє зіркості і уважності, необхідні для швидкого читання. Проводити 1-2 рази на тиждень. Текст записується на дошці, причому кожне наступне речення на 1-2 букви більше від попереднього. Відкривати по одному реченню на певний час (короткий). Діти повинні уважно і швидко прочитати речення, повторити його про себе, а потім записати.
- Слуховий диктант. Проводиться аналогічно зоровому диктанту, тільки речення сприймаються на слух. Чергувати із зоровими диктантами.
- Виразне читання тексту.Використовується під час відтворення вже знайомого тексту, під час перевірки домашнього завдання.Вимагати виразності читання незнайомого тексту недоречно.
- Читання ланцюжком.Учні читають в певному, установленому порядку (один за одним), і при цьому вчитель має можливість і перевірити ефективність підготовки учнів до уроку, рівень сформованості необхідних читацьких навичок достатньої кількості учнів. Самі ж діти мають можливість порівняти свої досягнення з іншими.
- Читання «Буксир».Учитель або учень, який має добрі навички читання, читає текст вголос. А учні пошепки читають разом із ним, копіюючи темп читання, правильність інтонування. Учитель має можливість керувати читанням. Цей спосіб читання може називати¬ся «Диктор».
- Читання «Хвилею».Читають за заданою керівником схемою: повільно, швидко, дуже швидко і навпаки. Такий вид роботи викликає інтерес до виконуваної роботи та розвиває навички читання із різною швидкістю.
- Зразкове читання.Такий вид роботи використовується, коли діти мають добрі навички читання даного тексту. Виховується бажання продемонструвати зразкове читання.
- Вибіркове читання.За завданням учителя або іншого учня діти, використовуючи швидке читання та зорову пам'ять, знаходять певні частини тексту та зачитують їх.
Знайти в тексті та прочитати:
• слово — найдовше, найкоротше двоскладове, трискладове...;
• розповідні, питальні, окличні речення;
• речення, що складаються з од¬ного, двох, трьох слів;
• діалог;
• пестливі, згрубілі слова;
• слова, що рідко використову¬ються в нашому мовленні;
• складні слова;
• речення, що потрібно читати голосно, тихо, сумно, весело піднесено;
• характеристику дійової особи;
• опис, пейзажі.
- Читання за особами.Учні вчаться розпізнавати слова автора та дійових осіб, засвоюють правила запису діалогів; формується вміння власним голосом передавати інтонацію, характер, настрій персонажу.
- Театральне читання.Діти виконують завдання: зобразити, як би цей твір читала Мишка. Ведмідь, Лисичка,...
- Прогнозоване читання:
• за заголовком;
• за початком тексту;
• за прочитаною частиною тек¬сту;
• за ілюстрацією до тексту;
• за прізвищем автора.
- Читання частинами.Читають логічно закінченими частинами і визначають головну думку кожної частини.
- Читання «Біг по доріжці».
Діти читають склади, слова з різним темпом та силою голосу:
• повільно й тихо;
• швидко й тихо;
• швидко й голосно;
• повільно й голосно.
- Читання пошепки.За невеликий проміжок часу всі учні мають можливість самостійно познайомитись із певним матеріалом. Учитель має можливість чути та контролювати роботу кожного.
- Діалогічне читання.Діти, розподіливши, хто буде читати слова автора, певних дійових осіб, відтворюють діалог із даного тексту.
- Читання в парах.Один учень читає, інший слухає, аналізує якість читання товариша, допущені помилки.
- Самостійне читання.Діти самостійно читають твір або його частину, готуються дати від¬повіді на заздалегідь поставлені запитання (записані на дошці, картці).
- Читання «Блискавка».Читають дуже швидко. Потім пере¬казують прочитане. Даний вид роботи розвиває швидке читання.
- Творче читання.Читання творів без початку та кінцівки. Учень розповідає власне бачення відсутніх частин тексту.
- «Знайдіть помилку».Учитель читає текст, припускаючись помилок та неточностей. Діти уважно стежать. Вони повинні помітити та виправити ці помилки.
- «Пошуковці».
Учні виконують завдання:
• знайти в тексті речення, в яких є дані вчителем слова;
• знайти слова, що підказують інтонацію та темп читання даного тексту, певної частини.
- «Впізнайте слово».На дошці написані складні слова з виучуваного тексту, але з пропущеними буквами. Діти впізнають їх, доповнюють та знаходять їхнє місце в тексті.
- Читання з певними завданнями.
• Прочитати уривок, який найбільше сподобався, вразив. Пояснити свій вибір.
• Знайти і прочитати слова, в яких міститься головна думка твору. Пояснити свій вибір.
• Поділити текст на логічно завершені частини і поставити до них запитання (про Найголовніше в цій частині).
• Знайти, прочитати в тесті синоніми, антоніми, омоніми. Поясняти доцільність їх вико¬ристання. Що вони допомага¬ють передати?
• Знайти в тексті роздуми, міркування, описи, прочитати. Довести правильність свого вибору.
- «Хто швидше».Проводиться конкурс щодо швидкості та правильності відповіді на запитання вчителя або учня реченням із тексту.
- «Торбинка запитань».До дошки виходить один учень, пара або група учнів. Однокласники ставлять по черзі йому запитання за змістом даного тексту. Учень (учні) відповідають. Хто з дітей (пар, груп) дав більше правильних відповідей, той «повніше наповнив свої торбинки».
- Характеристика дійових осіб.
Характеристика дійових осіб може проводитись за таким планом:
• назва дійової особи;
• опис зовнішності (з викорис¬танням цитат);
• характер, вчинки (з викорис¬танням цитат);
• особисте ставлення учня до даного персонажу. Пояснити його.
- Словесне малювання.
Розповісти, який малюнок виконали б ви до даного епізоду тексту.
Визначити головну думку твору, тему, мету.
Учні обов'язково пояснюють своє рішення.
Визначити жанр твору. Назвати, пояснити свою думку.
- Скласти план.Розповідними реченнями.Питальними реченнями.Цитатний план.Малюнковий план.Стислий план.Поширений план.План може бути складений кожним учнем окремо, в парі, групі. Можна проводити «Захист плану».
- Гра «Фантазія».
Гра-конкурс може проводитись індивідуально, між парами, групами. Учні фантазують, якими епізодами вони б доповнили твір, як би його змінили,...
Зіставлення.
• Учні зіставляють зміст даного твору із:
• певними ілюстраціями до нього, поданими в підручнику;
• малюнками, виготовленими учнями;
• іншими творами;
• назвою твору;
• темою цілого розділу.
- Робота з прислів'ями.
Робота може проводитись кожним учнем окремо, в парі, групі. Учні добирають прислів'я, що за змістом відповідають даному твору.
Види роботи:
• без попередньої підготовки, на уроці. Можуть використовуватись збірки прислів'їв, інші книги, посібники;
• підготовка може проводитись вдома. Можливою є допомога батьків, використання різноманітної літератури.
36..Складання кросвордів за змістом твору.
Частіше використовується як домашнє завдання.
- Гра «Автор».Учень виконує роль автора. Він про¬понує свій варіант бачення твору, його змісту. Діти можуть ставити йому запитання. «Автор» дає відповіді.
- «Презентація»:
• твору. Учні заздалегідь отримують завдання і готуються до презентації твору (представлення);
• автора. Діти готують цікавий додатковий матеріал про автора даного твору;
• ідеї;
• відповідей.
Використання таких впрапв допоможе вчителеві навчити кожного учня читати швидко. Але не можна ставити показник швидкості читання понад усі інші якості, як виразність, емоційність, плавність, зв’язність. Читати – це значить прагнути зрозуміти текст, зуміти виділити в ньому найголовніше.
Сам процес читання є складним, взаємопов’язаним процесом між чуттєвим сприйманням тексту та розумовими операціями, що дають змогу бачити графічні символи, розуміти написане. На швидкість читання впливають багато факторів: рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст, легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток антиципації (вміння передбачати наступні літери, слово). Якщо послідовно приділяти увагу цим факторам, то швидкість читання збільшується на 50-100%.
|