Мій сайт

ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Всіляка справжня освіта здобувається шляхом самоосвіти… Все, що робиш і чого досягаєш самостійно, за своєю волею і бажанням,– залишається в голові найміцніше.

                               М. Рубакін

Основна мета і результат навчальної діяльності – засвоєння наукових знань і вмінь щодо їх практичного використання. Знання можуть бути засвоєними лише в процесі пізнавальної активності самого учня за умови оволодіння ним певними уміннями. Пізнавальна активність виявляється в потребі й умінні людини самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самій бачити проблеми, завдання та знаходити підхід до їх розв’язання, творчо застосовуючи набуті знання в різноманітних нестандартних ситуаціях. У навчальному процесі самостійність виявляється в активності, спрямованій на пошук знань, їх осмислення, закріплення, набуття вмінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань.

 Головне завдання, що стоїть перед школою і кожним педагогом, – не тільки дати учневі належну і якісну освіту, а й навчити самостійно здобувати знання, удосконалюючи свою професійну підготовку. Тільки ті знання, до яких учень прийшов самостійно через власний досвід, думку і діяльність, стають дійсно міцним його надбанням. Результати ЗНО – показник якості освіти, яку діти здобули у школі. Учитель відбувся тоді, коли він бачить у школярів, яких навчає і виховує, результат. Кожен учитель несе відповідальність за те, якими учні вийшли з його уроку. Тобто, після уроку в дітей не повинна згаснути жага до знань і любов до життя. На уроці учень має здобувати знання і вчитися ними оперувати, витрачаючи на це лише частку своїх сил. Якщо дитина протягом уроку працювала – вчилася встановлювати взаємозв’язки між явищами та предметами, пояснювати, аргументовано відтворювати засвоєне, захищати свою думку, і при цьому не втратила віри в себе, то урок не пройшов недаремно. Не тільки мені, але й кожному вчителю важливо бачити, що діти отримують найбільшу радість і задоволення від  роботи на уроці; що очі у дітей загоряються у той момент, коли їх навчають чомусь значному, важливому в житті, а не для отримання оцінки.

На сторінках сучасної педагогічної преси все частіше звучить актуальне питання сьогодення: школа мало приділяє уваги формуванню самоосвітніх компетенцій:

· самостійна діяльність учнів щодо застосування отриманих знань, трансформацій їх в різні форми;

· самостійна діяльність учнів з визначення критеріїв оцінювання певних об’єктів;

· самостійне визначення об’єму, змісту завдання для опрацювання;

· самостійна діяльність щодо поповнення своїх знань з різних джерел;

· самостійна робота по знаходженню помилок, труднощів в процесі пізнавальної діяльності;

· самостійне закріплення знань.

Ми часто, а то і переважно даємо дітям готові знання (зараз Інтернет, букетики, готові твори і т.п.) Все це сприяє тому, що особистість мало розвивається, ми ж цьому мало приділяємо уваги, мало приділяємо уваги формуванню вмінь:

· аналізувати;

· зіставляти;

· робити свої висновки, які іноді збігаються із загальноприйнятими.

Аналіз спеціалістами зовнішнього тестування підтвердив це.

Сьогодення ставить перед нами завдання:

· підготувати школяра до дорослого життя, яке складається не із шкільних предметів;

· навчити дитину працювати з інформацією, довідковою, науковою літературою;

· знаходити в інформації відповіді на поставлені питання.

Ми ж сьогодні бачимо в школі:

· репродуктивне відтворення;

· повторення чужих думок;

· списування творів із посібників, яких багато;

· а часто зовсім не розуміння ні теми, ні основної думки інформації.

Проаналізувавши все це, ми прийшли до такої проблеми «Формування самоосвітньої компетентності учнів».

Провівши анкетування учнів на виявлення мотивів навчальної діяльності, я прийшла до висновку, що у більшості з них переважають мотивація престижу (хочу одержувати гарні оцінки і завоювати авторитет, бути кращим серед учнів, щоб клас не підводити, бо подобається вчителька), мотивація пресом (змушують батьки,  хочу уникнути поганих оцінок і неприємностей), і тільки 37% респондентів мають широкі соціальні мотиви (навчаюсь, щоб підготуватися до майбутньої професії, щоб більше знати, на уроках мені цікаво, люблю міркувати, розв’язувати різні вправи). Серед джерел інформації, які учні найчастіше використовують для поглиблення знань з мови і літератури, більшість назвала вчителя (88%), і менше всього Інтернет та науково-популярні журнали (12%).

Отже, більшість учнів основної школи ще залишаються об’єктами навчання. Переважно вони отримують знання в готовому вигляді, а не здобувають їх у результаті інтелектуальних зусиль. Цей факт можна пояснити відсутністю часу на уроці та недостатнім дидактичним і методичним забезпеченням щодо формування в учнів умінь самостійно здобувати знання.

Як допомогти розвинути в учнів пізнавальний інтерес, як домогтися того, щоб на уроках не було б байдужих спостерігачів, а були лише активні учасники навчального процесу?

Розкрити особистість учня можливо, якщо учитель йде на урок не тільки з багажем навчального матеріалу, методів і прийомів навчання, а й із різноманітними і цікавими способами  й прийомами організації самоосвітньої діяльності учнів. У наш час суттєва увага приділяється пошуку засобів активізації навчального процесу, питанням зацікавленості учнів у вивченні предмета взагалі й навчального матеріалу зокрема, їх діяльності упродовж уроку

Педагогічний словник так визначає поняття «самоосвіта»:

 «Самоосвіта – цілеспрямована пізнавальна діяльність, керована самою особистістю; придбання систематичних знань у будь-якій галузі науки, техніки, культури, політичному житті й т.д.. В основі самоосвіти лежить цікавість того, хто навчається, в поєднанні з самостійним вивченням матеріалу».
        Теоретичні основи підготовки до самоосвіти було закладено А. Дістервегом, Я. Коменським, Дж. Локком, Г. Сковородою, К. Ушинським та ін.

Ян Амос Коменський  розробив організаційно-практичні аспекти залучення особистості до самопізнання. Він науково обґрунтував принципи навчання, вказавши, що тільки наочність збуджує інтерес до матеріалу, який вивчається, сприяє активному сприйманню і розвитку самостійності в навчанні під час виконання самостійних робіт.

Поряд з визначними просвітителями світу стоять імена видатних мислителів України: Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка, І. Вишенського, І. Федорова, П. Беринди, М. Смотрицького.

Г.С. Сковорода стверджував всемогутність людського розуму: «За допомогою розуму людина пізнає себе і, оволодіваючи знаннями, визначає свій істинний шлях у житті». Особливо часто у своїх творах Г.С. Сковорода порушує питання про значення власних, без допомоги інших, тобто самостійних зусиль людини у навчанні, і успіхів досягають ті, які працюють з книгою, здатні до роздумів, спостережень.

Для Т.Г. Шевченка пізнавати – це означало глибоко і гнучко мислити, виявляти самостійність суджень. Освіта розумілася ним широко і тому не могла обмежуватися лише школою: «Учитися можна і треба протягом усього життя».

В чому ж полягає суть самостійної роботи? Самостійною є та діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка через збагачення учня знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність являє якість процесу пізнання, рису особистості учня і форму організації навчання.

      Самонавчання – процес самостійної освіти без участі викладача.

      Самоосвіта – оволодіння знаннями, уміннями та навичками самостійно.

      Самостійна робота – засіб активізації пізнавальної діяльності, розвитку логічного мислення.

      Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність.

      Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність.

      Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості.

      Саморозвиток – результат самоосвіти.

      Самокритичність – вміння критично оцінювати перевагу та недоліки власної роботи.

      Самоаналіз – визначення сильних та слабких сторін своєї роботи на підставі порівняння того, що напрацьовано, з тим, що було визна­чене як ідеальна мета роботи.

Етапи самоосвіти:     постановка мети              планування                                                                                          рефлексія              реалізація               організація

Після постановки мети – етап планування, на якому учні обирають форми й засоби самоосвіти.

На етапі організації учні в залежності від обраної ними форми та засобів самоосвіти здійснюють кроки до її реалізації. Це пошук відповідної інформації. На цьому етапі дуже важливо, щоб учень мав здатність до самоорганізації, вмів мобілізувати себе, раціонально використовувати час, сили, засоби. При цьому вчитель дає рекомендації щодо пошуку та обробки інформації, поради до організації виконання завдань. Функції педагога змінюються від інформативно-контролюючої до консультативно-координуючої.

На етапі реалізації учні безпосередньо працюють з джерелом інформації. Саме під час нього дуже важливо враховувати, наскільки школяр підготовлений до такої діяльності, який розумовий потенціал має. Цей етап передбачає також і корекцію роботи.

На етапі рефлексії здійснюється контроль за результатами роботи. Дуже важливо, щоб учні мали здатність до самоконтролю, самооцінки, здібність до саморефлексії і корекції.

Існує декілька підходів до класифікації самостійних робіт шко­лярів:

Анкета «Чи вмію я організовувати власну діяльність?»

                  Оберіть за кожним судженням ствердження, що відповідає вашій діяльності

Анкета «Як у мене розвинені загальнонавчальні інформаційні вміння?»

Оберіть за кожним судженням ствердження, що відповідає вашій діяльності.

За кожну відповідь «Так» поставте 5 балів, «Іноді» - 3 бали, «Ні» - 1 бал. Підрахуйте середній бал за анкетою.

Інтерпретація:

4,5 – 5 балів – високий рівень;

3,6 – 4,5 – достатній рівень;

2,6 – 3,5 –середній рівень;

2,5 та менше балів – початковий рівень.

Визначивши недостатньо сформовані уміння, сплануйте шляхи вдосконалення за запропонованою таблицею.

Програма формування самоосвітньої компетентності

І. Організація навчальної праці

Уміння планувати свою діяльність. Уміння намітити мету, визначити завдання, шляхи та терміни роботи.

Уміння самоорганізації. Вміння знайти джерела інформації та організувати роботу з ними. Виконання домашніх завдань. Режим, система діяльності. Вміння зберігати час. Уміння готувати місце для занять.

ІІ. Робота з книжкою та іншими джерелами інформації

1.Уміння навчально-пізнавальної діяльності. (Загальнонавчальні вміння.) Універсальні здібності самостійного отримання, здобування та використання знань, умінь і навичок.

2.Уміння працювати з книжкою (читати, складати план, конспектувати тощо). Використання для самоосвіти радіо-, кіно-, телепрограм, різноманітних видів практичної діяльності: дослідів, експериментів, моделювання, відвідування виставок, музеїв, концертів, лекцій, вистав тощо. Комп'ютер у самостійному розвитку. Використання відеоматеріалів.

Література для самоосвіти, самовчителі.

3.Бібліотечно-бібліографічні вміння. Організація читання. Апарат книжки. Бібліотеки, їхній довідково-бібліографічний апарат. Види запису під час читання. Книжки та записи – подовження фізіологічних сховищ знань та досвіду.

ІІІ. Культура усного та письмового мовлення

1. Розвиток усного мовлення. Вміння користуватися монологічною (оволодіння такими видами монологу: стисле повідомлення, розповідь, опис, характеристика тощо) та діалогічною (оволодіння такими функціональними типами діалогу: діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін думками, повідомленнями) формами мовлення, складати розгорнуту характеристику на основі одного або кількох джерел знань, висловлювати свою точку зору та обстоювати її. Вміння дискутувати. Уміння сприймати на слух незнайомий текст, розуміти з одного прослуховування фактичний зміст, причинно-наслідкові зв'язки, основну думку висловлювання, зображувально-виразні засоби прослуханого твору. Оволодіння ораторською майстерністю.

2. Розвиток письмового мовлення. Практичне користування основними видами письмових робіт, ведення запису прочитаного, прослуханого у вигляді плану (простого, складного), тез, конспектів, анотацій, рецензій, відгуків тощо. Уміння письмово висловлювати свою точку зору та аргументовано доводити її.

IV. Сформованість операцій розумової діяльності

1.Розвиток мисленнєвої діяльності. Поступове формування наочно-дієвого, наочно-образного та логічного мислення, загальнопізнавальних умінь. Загальні логічні інтелектуальні вміння: порівняння, встановлення зв'язків, визначення головного, абстрагування, систематизація, узагальнення тощо.

2. Творчі вміння, поняття про творчість, дослідницькі методи в навчанні, умови творчого розвитку. Розвиток дивергентного мислення.

V. Контрольно-оцінювальні вміння

1.Уміння самоконтролю. Здатність перевіряти правильність та міцність самостійного засвоєння теорій, практичних умінь, правильність результатів розв'язання задач.

2. Самооцінювання та взаємооцінювання засвоєння знань, умінь, навичок.

VI. Рефлексія.

«Творча педагогічна майстерня»

Зразки завдань

І блок

1. Вставте пропущені літери.

Сміливого і куля не б..ре.

Чия відвага, того і перем..га.

Дома і стіни пом..гають.

В ноги кл..няється, а за п’яти кусає.

Тиха вода береги л..мить, а бистра тамує

2.  Поставте у родовому відмінку слова.

Київ, Канів, Харків. Чернігів, Фастів.

 3. Запишіть слова у дві колонки.

А) у якій вставити м'який знак;

Б) у якій не треба вставляти м'якого знака.

Кавказ..кий, тюр..ма, астрахан..ський, різ..бяр, арал..ський, камін..чик, ремін..чик, щіл..ний, емул..сія, мален..кий, електропаял..ник, астрахан..ці, щонаимен..ший, нян..чити, економія..ний, шахтарс..кий, мал..ований.

4.  Від поданих іменників утворіть прикметники, підкресліть буквосполучення із спрощенням.

Область, тиждень, контраст, баласт, честь, від'їзд, форпост, користь, ненависть, якість, компост, кількість.

 5.  Вставте в словах, де треба, апостроф.

Морк..яний, бур..ян, здоров..я, бур..як, дзв..якнути, любов..ю, подвір..я, бур..я, мавп..ячий, грав..юра, торф..яний, прем..єра, б..юджет, кар..єра, духм..яний, від.. ємний.

 6.  До поданих слів доберіть антоніми.

Зло, зимовий, увійти, високо, правда, починати, від'їхати, ворог, знайти, веселий.

 7.  Виберіть потрібне слово з поданих у дужках синонімів і запишіть з ними речення.
       (Спить, куняє, дрімає) земля під глибоким снігом.

Дівчина хитро (сміється, регоче, посміхається).

Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою.

Учні (говорили, вели розмову, розповідали) про історію рідного краю.

8.  Спішіть, з'ясуйте у прямому чи переносному   значенні   вжиті у реченні виділені     слова. Якими частинами мови та членами речення вони є?

Від того й земля нам ставала рідніша, що з небом вона обнялася крильми. Зоря любистком пахне над Дніпром. По росах крапелястих ніч дзвони на коромислі несе. Сплять над озером ялинки, як сестрички в сповитку. Біла віхола хустинки їм зіткала нашвидку. Звозить осінь своє збіжжя, по стерні бреде лелека.

 9.  Перекладіть словосполучення українською мовою.

Колючий шиповник, острое слово, острая бритва, едкий запах, сухое дерево, безынтересный доклад, крепкая веревка, сильный мороз, чистая тетрадь, правильная речь, костистая рыба, костлявый человек, крайняя изба, крайний срок.

10.  Доберіть синоніми до слів.

       Достойний, завірюха, думати, іти, малий, кричати, дім, спіють.

11. Складіть по два речення з даними словами так, щоб ці слова були омонімами.                       Займався.  Журиться.

12. Замінить фразеологізми одним словом-синонімом.

Нуль без палички, викинути з голови, як кіт наплакав, тримати язик за зубами, намотати на вус, пекти раків, розбити глек.

13. Доберіть до російських фразеологічних зворотів відповідні українські. Складіть з ними два речення.

 Кричать во всю глотку. Бить баклуши. Задирать нос. Было да сплыло. Как белка в колесе. Не в  своей тарелке. Вывести на чистую воду. Дать стрекача.

14.  Перепишіть,     замінюючи   виділені     слова   іншими,   вжитими   в переносному значенні.
Холодна присиваська осінь віє вітрами. Як величезні протяги, віють вони зі степу і, пропадаючи в широку западину Сиваша, на всім його просторі звівають воду в море, все далі від берега, відкриваючи розбагнене дно. Небо покривається хмарами, земля під ногами затвердла, проморожена раннім морозом.

15. Напишіть твір-мініатюру про українську мову, використавши слова в переносному значенні, синоніми.

Компоненти готовності до самоосвіти покладено в основу створеної програми формування самоосвітньої компетентності.

І. Організація навчальної праці

Шанувати навчальну та самоосвітню діяльність з урахуванням рекомендацій учителя, класного керівника, психолога та на основі аналізу своїх умінь і навичок визначати й аналізувати засоби досягнення мети. Брати активну участь в організації колективної пізнавальної діяльності.

Ставити загальні та часткові завдання самоосвітньої діяльності. Адаптувати основні правила навчальної праці під свої індивідуальні особливості. Вносити необхідні зміни в зміст, обсяг навчального завдання, в послідовність та час його виконання.

ІІ. Робота з книжкою та іншими джерелами інформації

Володіти всіма видами навчального читання; вдосконалювати техніку вилучення інформації з тексту, введення нової інформації в ту, яку учень уже має.

Самостійно засвоювати нескладні навчальні теми; передавати зміст навчального матеріалу в графічній формі та інших формах згортання інформації.

Слухати лекцію, доповідь з опорою на план або без нього; поєднувати сприйняття змісту лекції, доповіді з записами основних положень у вигляді плану, тез або конспекту; відтворювати основні думки прослуханого у вигляді рецензії, аналітично сприймати зміст і літературну форму своєї мови; регулярно звертатися до ТЗН, використовуючи їхній зміст у навчальному процесі. Вчитися здобувати інформацію з різноманітних джерел.

Учитися працювати з критичною літературою, складати план, тези, конспект, виписки, робити вирізки з газет і журналів, правильно оформляти, систематизувати та зберігати їх. Знаходити критичну літературу в каталогах, картотеці. Систематично використовувати науково-популярну літературу, звертатися до довідкової науково-технічної літератури. Вдосконалювати методи роботи з періодичними виданнями. Поширювати свої знання на основі самостійно складеного індивідуального плану читання.

Уміти писати рецензію або відгук на прочитану книгу; готувати реферат на різні теми за одним-двома джерелами; вміти опрацьовувати різноманітні джерела інформації, зіставляти її; готувати стислу доповідь за планом і виступати з нею; володіти навичками роботи з електронним каталогом; складати план виступу, повідомлення, пропонувати форму його викладу, адекватну змістові.

ІІІ. Культура усного та письмового мовлення

Відповідати на запитання відповідно до їхнього характеру та призначення; вести діалог з метою отримання, уточнення, систематизації інформації; зв'язно викладати міжпредметний матеріал з кількох джерел за самостійно складеним планом; користуватися згорнутими формами відповіді (план, тези, таблиці, графіки); будувати роздум за планом або за аналогією; складати розгорнуту характеристику на основі кількох джерел знань, складати рецензії та анонси інформаційних повідомлень. Викладати «наскрізні» запитання теми, розділу.

Практично використовувати основні види письмових робіт: списування, виписки цитат, запис під диктовку, переказ, твір, план, тези, конспект, відгук, рецензія, допис, автобіографія тощо. Вміти складати анотацію прочитаної книжки, дайджести. Вести записи в процесі пояснення, користуватися необхідним скороченням слів у робочих записах.

Встановлювати асоціативні та практично доцільні зв'язки між отриманими інформаційними повідомленнями.

IV . Сформованість операцій розумової діяльності

Формувати вміння структурно-генетичного аналізу та синтезу. Вдосконалювати вміння цілісного аналізу в єдності змісту та форми. Користуватися набутими вміннями визначати головне для побудови системи понять і згортання інформації за допомогою схем, таблиць, алгоритмів тощо. Оволодівати методом аналогії. Розвивати асоціативне мислення.

Учитися порівнювати декілька навчальних тем, взаємозв'язки, загальнонавчальні методи роботи тощо. Робити висновки з порівняння, давати оцінку. Виконувати завдання відтворювально-творчого характеру; засвоювати розв'язання окремих видів пошукових завдань, виконувати проблемні завдання порівняльно-узагальнювального типу на нескладному навчальному матеріалі; користуватися сформованим прийомом визначення головного; самостійно складати логічні схеми типових відповідей; уміти узагальнювати, систематизувати навчальний матеріал у межах навчальної теми.

Формулювати гіпотези на основі спостережень, дослідів, зіставлення текстів; зв'язно викладати міжпредметний матеріал з декількох джерел. Уміти аргументувати, робити глибокі висновки. Розвивати критичність мислення. На основі спостережень, аналізу різноманітної інформації, досліджень формулювати гіпотезу, обґрунтовувати її, доводити та перевіряти.

V .Контрольно-оцінювальні вміння

Самостійно оцінювати свою навчальну діяльність через порівняння з діяльністю інших учнів, з особистою діяльністю в минулому, з чинними нормами. Здійснювати самоконтроль та давати оцінку своєї навчальної й самоосвітньої діяльності. Визначати проблеми своєї навчальної діяльності та встановлювати їхні причини, вносити необхідні зміни, коригувати діяльність.

Оцінювати діяльність однокласників шляхом порівняння з чинними нормами, з їхньою діяльністю в минулому.

ПАМ'ЯТКИ З ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності

Проаналізуйте, чи завжди ви це робите:

1.Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2.Визначаєте свої потреби, інтереси, мету, мотиви.

3.Знаєте, як долати свої недоліки, бо ознайомилися з інформацією, як це робили видатні люди.

4.Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, самоосвіти.

5.Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел інформації, володієте певними навичками.

6.Самостійно організуєте свою діяльність.

7.Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його застосування у своєму житті.

Ви все це вмієте робити і робите? Є позитивні результати такої роботи? Чудово! Успіх іде за вами.

Ви відчуваєте певні труднощі? Є бажання подолати їх, але ви не знаєте як? Зверніться до компетентних людей, до відповідної літератури. Успіх неодмінно приходить до зацікавлених, наполегливих та завзятих.

Корисні звички для успішного навчання та самонавчання

Щоб бути успішним у навчанні та самонавчанні, підготуйте себе до цього, формуючи такі звички:

•Відповідайте за себе. Відповідальність — це усвідомлення того, що для досягнення успіху ви самі маєте визначити свої пріоритети, розподілити час і ресурси.

•Сконцентруйтеся на своїх цінностях і принципах. Не дозволяйте друзям і знайомим вказувати, що для вас важливо.

•Поставте першочергові речі першими. Не дозволяйте іншим відвертати вашу увагу від поставленої мети. Визначте час і місце своєї найбільшої продуктивності. Розташуйте пріоритети відповідно до ступеня складності матеріалу.

•Показуйте себе з кращого боку.

•Спочатку зрозумійте інших, а потім намагайтеся, щоб зро

зуміли вас.

•Шукайте найкраще розв'язання проблеми.

•Будьте вимогливими до себе.

Пам'ятка з самоосвіти

1.Постав перед собою завдання самостійно поліпшувати свої досягнення в навчанні, виявляй при цьому наполегливість.

2.Подумай, які риси характеру потрібні тобі в самостійному житті, які з них ти можеш сформувати в себе під час навчання.

3.Проаналізуй, як ти виконуєш навчальні завдання. Дай собі відповідь на запитання:

•Для чого ти вчишся?

•Чи вмієш ти самостійно виконувати навчальні завдання?

•Як ти перевіряєш себе: під час виконання домашнього завдання; коли вже все виконаєш; плануєш, який вийде результат?

•Як довго ти можеш бути уважним і працездатним?

•У який час протягом дня ти працюєш краще?

•Чи вмієш ти зосередитися на навчальному завданні, коли тобі щось заважає?

•Чи користуєшся ти пам'ятками під час виконання домашнього завдання?

•Які недоліки у твоїй навчальній діяльності можуть тобі заважати самостійно працювати, здобувати знання?

•Відповідаючи на подані вище запитання, спробуй поставити перед собою завдання поліпшити самостійне здобуття знань.

Як вести спостереження

1.З'ясуй для себе мету спостереження.

2. Підготуй усе необхідне для цієї роботи.

3.Під час роботи роби записи, малюй тощо.

4.Проаналізуй результати спостереження та зроби висновки.

Як виконувати письмові завдання

1.Уважно прочитай завдання.

2.Повтори за допомогою підручника, вивчи визначення, правила, пов'язані з виконанням даної роботи.

3.Після виконання письмового завдання уважно перевір написане.

4.Помилки виправляй акуратно, відповідно до рекомендацій учителя.

Як працювати над твором

1.Зміст твору має відповідати темі (про що писатимете) та основній думці (що ви стверджуватимете).

2.Не пишіть зайвого (що не стосується теми висловлювання).

3.Стежте за порядком викладу думок.

4.Використовуйте відомі вам мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті.

5.Дбайте про мовленнєве оформлення.

Як працювати над переказом

1.Прочитайте уважно текст.

2.Визначте його тему та основну думку.

3.Поділіть текст на частини і дайте їм заголовки.

4.З'ясуйте значення та правопис незрозумілих слів, розстановку

розділових знаків.

5.Складіть план.

6.Перекажіть текст, дотримуючись плану.

7.Пам'ятайте про вимоги до мовлення.

Як працювати над збагаченням словникового запасу

1. Читайте багато художніх творів відомих майстрів слова. Записуйте слова й вирази, які ви хотіли б вживати у своєму мовленні.

2.Читайте текст повільно, намагайтеся встановити, як інакше можна тлумачити слова й речення.

3.Не залишайте поза увагою незрозумілі слова— звертайтеся частіше до словників.

4.Заведіть зошит обліку прочитаних книг.

5.Ваше мовлення збагатять записи прислів'їв, приказок, крилатих слів та виразів.

Як скласти простий план

1.Уважно прочитай текст.

2.Поділи текст на об'єднані спільним змістом логічні ланки.

3.Добери заголовок до кожного уривка.

Як скласти складний план

1.Уважно прочитай матеріал.

2.Розділи його на основні смислові частини, назви їх (пункти плану).

3.Розділи на смислові частини зміст кожного пункту, також назви їх (підпункти плану).

4.Перевір, чи не збігаються пункти та підпункти плану, чи повністю в них відображено основний зміст тексту.

Як скласти конспект

1.Прочитай текст, розділи його на основні смислові частини, визнач головну думку.

2.Якщо треба скласти план-конспект, сформулюй його пункти, підпункти, визнач, що саме слід включити в план-конспект для розкриття кожного з них.

3.Найважливіші положення (тези) послідовно і стисло виклади своїми словами або у вигляді цитат.

4.У конспект слід включити й докази, що обґрунтовують основні положення, конкретні факти, приклади.

5.Окремі слова пиши скорочено, виписуй лише ключові слова, застосовуй умовні позначки.

6.Роби широкі поля: це дасть змогу доповнювати конспект.

7. Застосовуй різні способи підкреслювання, використовуй олівці та ручки різного кольору.

Як готувати доповідь, реферат

1.Продумай тему, загалом визнач її зміст, склади план.

2.Склади список літератури; читаючи її, виписуй усе, що слід включити в роботу.

3.Дороби план, проти кожного пункту познач, з якої книги слід узяти матеріал.

4.У вступі до роботи розкрий значення її теми.

5.Послідовно розкрий усі передбачені планом питання, обґрунтуй, підкріпи прикладами, фактами.

6.Вислови своє особисте ставлення до теми.

7.Пиши грамотно, стисло, не припускайся повторень.

8.Точно вкажи, звідки взято наведені в тексті цитати й факти.

9.Наприкінці роботи зроби узагальнювальні висновки.

10. Самокритично прочитай роботу, відкоригуй, перепиши начисто.

Як читати книгу?

1.Визнач мету читання.

2.Читаючи, виявляй активність, зафіксовуй ключові слова та фрази, ідеї та образи.

3.Усвідомлюй, чим зачіпає тебе цей текст.

4.Закінчивши читання, знову переглянь і оціни місця, які тебе найбільше зацікавили.

Як написати твір

1.Прочитай тему твору, вдумайся в неї.

2.Визнач тип тексту, який ти складатимеш (опис, роздум, розповідь)

3.Подумай, про що обов'язково потрібно сказати в творі, щоб розкрити тему.

4.Добери слова, вирази, які зроблять твій твір виразним.

5.Згадай, із яких частин складається текст (вступ, основна частина, закінчення).

6.Склади план.

7. Продумай, про що розповідатимеш у кожній частині (з чого можна почати твір, про що написати в основній частині, як закінчити твір), де використати дібрані слова і вирази.

8.Усно склади повний текст твору, користуючись планом.

9.Запиши його (дотримуючись абзаців).

10. Перевір написане.

Як вивчити вірш

1.Починай готувати уроки з вивчення вірша.

2.Тихо прочитай вірш. Пам'ятай: читаєш вірш для того, щоб вивчити. З'ясуй усі незрозумілі слова і звороти.

3.Голосно прочитай вірш. Намагайся відчути його ритм.

4.Прочитай вірш втретє — голосно й виразно.

5.За дві хвилини повтори вірш уголос напам'ять 2—3 рази, за необхідності зазираючи в текст. Спробуй уявити події, описані у вірші, або його настрій.

6.Через три години двічі-тричі повтори вірш, не зазираючи в текст.

7.Перед сном ще раз повтори вірш.

8.Наступного ранку спочатку прочитай вірш, а потім розкажи напам'ять.

Як ефективно використовувати пам'ять

1.Акроніми та акровірші (для відтворення інформації за ключовими словами). Акронім — певна комбінація літер. Кожна літера означає думку, яку потрібно запам'ятати.

Акровірш — речення, де перша літера кожного слова означає думку, яку треба запам'ятати.

2.Метод розташування за місцем: розташуйте в знайомому місці предмети, які потрібно запам'ятати, причому асоціації між місцем і предметом мають бути очевидними.

3. Метод ключових слів (для іноземних слів): спочатку доберіть до іноземного слова схоже за звучанням слово з рідної мови. Потім встановіть зв'язок між цими словами.

4.Метод «ім'я-образ» (для запам'ятовування імен): встановіть асоціацію між ім'ям та фізичними характеристиками особистості.

5.Зв'язування: створити історію так, щоб кожне слово або ідея в ній були пов'язані з тим, що треба запам'ятати.

Матросова Олена Миколаївна,

вчитель української філології

ЗОШ І-ІІІ ст..№26 м.Лисичанська